Сьогодні підлітки розглядають наркотики як спосіб зняти напругу, розслабитися на черговій вечірці, розважитися або поліпшити самопочуття через стрес, який можуть викликати розлучення батьків чи цькування в школі, невдалі стосунки та інше. Утім, не обов’язково лише негативні обставини і «погана» компанія спонукають спробувати наркотики, але й звичайна цікавість, упевненість підлітка в тому, що він може тримати споживання під контролем.

Що необхідно знати дорослим:

• не існує ні «важких», ні «легких» наркотиків;
• більшість дітей не вживає наркотики, але дитина може зустрітися з ними кожного дня;
• діти та підлітки дізнаються про наркотики навіть раніше, ніж Ви на те чекаєте: із засобів масової інформації, від друзів, з Інтернету тощо. Вам треба бути напоготові, щоб попередити лихо;
• лише зрозумівши причини та довірливо поговоривши з дитиною, Ви можете вплинути на її рішення не вживати наркотики чи допомогти зупинитися, якщо дізнаєтесь, що вона вже експериментувала з наркотиками;
• пам’ятайте, якщо Ви будете насторожі, то проблему наркотиків можна вирішити. Ранніми ознаками вживання наркотичних речовин можуть бути зміни у поведінці, характері та фізіології підлітків.

Наявність у підлітків змін поведінки не дає підстави для ствердження того, що підліток вживає наркотики, однак це повинно спонукати батьків вжити запобіжних заходів:

• спостерігайте за дитиною, не демонструючи збільшення уваги;
• обговоріть Ваші спостереження з дитиною, але ні в якому разі не кричіть, не погрожуйте, не карайте;
• підтримуйте дитину, проявивши повагу та турботу;
• не вирішуйте цю проблему самостійно, звертайтеся до фахівців.

При спілкуванні з дітьми потрібно:

• виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку;
• формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
• розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
• щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині знімати напругу, розслаблюватися за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ;
• не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій;
• не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого. Заохочуйте в дитині ініціативу;
• показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач;
• не порівнюйте з іншими дітьми, не ображайте.

Пам’ятайте! Кожна дитина індивідуальна, неповторна та унікальна, поважайте своїх дітей, якщо виникли проблеми звертайтеся за допомогою до фахівців.