Станом на 1 січня цього року, в Україні зареєстровано 7 179 нових випадків вірусного гепатиту С (ВГС). 87 269 людей перебувають під медичним наглядом. У 2019 році проліковано 7 302 людини.

Станом на цей же період зафіксовано 1 848 нових випадків вірусного гепатиту В (ВГВ). 23 631 людина перебуває під медичним наглядом. Минулого року проліковано 1 829 людей.

Всього ж, за оцінками, 1 342 418 українців інфіковані ВГС та 559 341 — ВГВ.

Вберегтися від гепатиту В можна завдяки вакцинації. Вакцини проти гепатиту С не існує. Гепатит В наразі невиліковний, у той час, як гепатит С виліковний.

Станом на 1 травня цього року від вірусного гепатиту В вакциновано 60 627 дітей віком до року, що становить 19,5% від планових щеплень.

Нагадаймо, гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Гепатити B і C — два основних типи вірусного гепатиту, які можуть викликати цироз та гепатоцеллюлярную карциному.  

ВГВ і ВГС є причиною 96% всіх випадків смертей, зумовлених гепатитами. Згідно з даними ВООЗ, близько 325 млн людей у ​​світі живуть з хронічною інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту B або вірусом гепатиту C.

Гепатит В — це захворювання печінки, яке викликає вірус гепатиту В (ВГВ). 

Шляхи передавання гепатиту B:

• від матері до дитини під час народження;
• незахищені статеві контакти;
• маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію під час вживання наркотиків.

Гепатит B є небезпечний і для працівників охорони здоров’я, які можуть мати травми від уколів голками під час догляду за пацієнтами, інфікованими ВГB. 

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГB – це вакцинація.

​Вірус гепатиту B не передається через столові прибори, під час годування груддю, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими басейнами тощо. 

Як захиститися від ВГВ:

Вакцинація формує імунітет на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.

Поширенню ВГВ можна запобігти, якщо:

• уникати контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;
• обирати пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;
• уникати випадкових статевих контактів, завжди використовувати презервативи;
• не ділитися засобами індивідуального користування (бритвами, ножицями тощо);
• використовувати лише стерилізовані інструменти для пірсингу і татуювання;
• вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися з лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

Гепатит C — захворювання печінки, зумовлене вірусом гепатиту С. Вірус може спричиняти як гостру, так і хронічну інфекцію.

Вірус гепатиту C (ВГС), в основному, передається під час контакту з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини. 

Шляхи передавання гепатиту С:

• маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію під час вживання наркотиків;
• під час переливання крові та її компонентів.

Можливе також передавання інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається набагато рідше. Крім того, ВГC може передаватися від матері до дитини. 

​Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, під час побутових контактів: обіймів, поцілунків, споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою людиною.

Як захиститися від ВГС

Ефективність лікування препаратами прямої противірусної дії становить більше 95%.

Вакцини проти гепатиту C не існує. Профілактика полягає у безпечних медичних та інших маніпуляціях, що передбачають контакт із кров’ю.

Поширенню ВГС можна запобігти, якщо:

• дотримуватися гігієни рук — часто і ретельно їх мити;
• пам’ятати про безпечні медичні ін’єкції та стерильне ін’єкційне обладнання;
• тестувати донорську кров на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
• правильно і регулярно користуватися презервативами.

Людям, інфікованим ВГС, слід:

• консультуватися щодо варіантів меддопомоги та лікування;
• вакцинуватися від гепатиту A і B;
• дотримуватися правильного лікування;
• регулярно проходити моніторинг, щоб вчасно діагностувати хронічні захворювання печінки.

За матеріалами Центру громадського здоров’я МОЗ України