Скарлатина – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується загальною інтоксикацією (лихоманкою, головним болем, блювотою), явищами гострого тонзиліта (ангіною) та характерним висипом.

Джерелом інфекції є хвора людина, або здоровий бактеріоносій. Найчастіше хворіють діти дошкільного та раннього шкільного віку – від 2 до 8 років, оскільки найбільшою мірою схильні до впливу стрептокока. Людина після інфікування стає носієм інфекції і здатний її передати в наступні 3 тижні з моменту зараження. Після перенесеного захворювання формується стійкий імунітет.

Причини появи скарлатини

Збудником (інфекційним агентом) скарлатини виступають бактерії – ß-гемолітичний стрептокок групи А. Ці мікроорганізми проникають в верхні дихальні шляхи і продукують екзотоксини, які потрапляють в кровотік і тканини.

Шлях передачі повітряно-крапельний і контактно-побутовий (наприклад, через іграшки та їжу). Вхідними воротами інфекції є слизова ротоглотки та мигдаликів, пошкоджена шкіра.

Симптоми скарлатини:

• підвищення температури тіла;
• головний біль;
• загальна слабкість;
• блювання;
• біль у горлі;
• сухість шкіри.

Головним симптомом скарлатини є висип. Інкубаційний період 1-12 днів.

Захворювання починається гостро з появи лихоманки, гнійної ангіни, підщелепного лімфаденіту та токсикозу (характерні головний біль, блювота, тахікардія). З перших днів хвороби з’являється характерний висип – дрібнокрапковий, яскраво-червоний, рясний. Локалізується переважно на внутрішній поверхні кінцівок, бокових поверхнях тулуба, животі, зі згущенням та злиттям в природних складках шкіри та в ділянках суглобових згинів. При механічній травмі судин шкіри можуть виникати петехії. Характерний блідий носогубний трикутник на фоні гіперемії обличчя. Шкіра суха на дотик. Також характерний вигляд має язик: з першого дня хвороби – густо обкладений білими нашаруваннями, к 3-4му дню очищується та стає яскраво-малиновим, «сосочковим», за рахунок гіпертрофії сосочків та злущення епітелію. На другому тижні захворювання виникає лущення шкіри: на тулубі та обличчі – отрубєвидне, а на долонях і стопах- крупнопластинчате.

Небезпечна скарлатина своїми ускладненнями: септичні (лімфаденіт, отит, мастоідит, сепсис), алергічні (сіновііт, міокардит, гломерулонефрит, ревматизм).

Основною профілактикою скарлатини є раннє виявлення та ізоляція хворих. Оскільки в більшості випадків захворювання проходить самостійно і формує у пацієнта імунітет, специфічне лікування не потрібне. Хворим рекомендується постільний режим, тепле пиття, дієта. У важких випадках, коли у хворого висока температура, запалення лімфовузлів, лихоманка необхідний прийом антибіотиків.