• Упевнені дорослі

Ви весь час питаєте дитину, де він хоче спати, що хоче їсти або самі намагаєтеся здогадатися, що йому краще. Виходить, що дорослі йдуть за дитиною, а не навпаки. Часто буває, що дитина «веде» за собою відразу чотирьох дорослих – маму, тата, бабусю та дідуся. Дитині це нестерпно важко. Це стовідсоткова гарантія неврозів. Його ресурси швидко виснажуються, він починає вередувати на рівному місці, стає агресивним, погано спить, погано їсть.

• Щасливі батьки

Єдине, що потрібно дитині, щоб він виріс в гармонії, – це щоб в полі його зору була хоча б одна людина «на своєму місці». Така людина знайшла себе і вважає, що світ в цілому прекрасний. Дитина бачить це і росте спокійною. Якщо найголовніші люди в його житті перебувають у світі на своєму місці – значить і він знайде собі місце, коли виросте!

• Розумні заборони

Часто можна почути від батьків: «Ну ось, я тримався, тримався, він годину кричав, дві, і я не витримав і дав те, що хоче». Якщо в кінці кінців ця річ виявилася у дитини, значить вона не була небезпечною для життя? Значить її взагалі-то можна було дати? Тоді навіщо були ці істерики? Чому було не дати відразу? Тобто правило таке – якщо хоч трішки можна – дайте. Якщо ви в собі не впевнені – не треба забороняти. Ну вже якщо ви сказали «НІ», то це повинно бути «НІ».

• Здорові емоції оточуючих

Роздратування – це нормально. Негативні емоції – це так само природньо, як і позитивні. Ми показуємо дитині весь світ, а не тільки його частину. Дитині не потрібна вічно усміхнені батьки. Якщо ви прийшли з роботи емоційною, скажіть дитині: «Я зараз зла, до мене краще не підходити. Почекай, я зараз піду в ванну, вип’ю кави і буде краще ». І дитина отримує один з найважливіших уроків – вміння розрізняти, в якому люди стані. А коли все ЗАНАДТО толерантно та коректно, дитина не розуміє, яку реакцію насправді викликають у оточуючих його слова та вчинки. Ми не вчимо цьому дітей, а це не менш важливо, ніж англійська та великий теніс.

• Уміння батьків аналізувати відносини

Знаєте, якщо дитина почала «пісятися» в ліжко (якщо тільки він не застудився) – швидше за все, це не мама з татом сваряться. Швидше за все, це до нього пред’являють якісь вимоги, яким він не може відповідати. Якщо у дитини почалися якісь неврологічні прояви, то в першу чергу я б стала аналізувати відносини батьків з дитиною, а не між собою. А вже потім, якщо тут нічого немає, можна дивитися, чи не є дитина носієм симптому сімейної дисгармонії.

• Здорові кордони

Якщо підліткові не позначити рамки, в яких він повинен з вами спілкуватися, він буде тестувати кордони – «куди можу тебе продавити». Поки підліток живе з батьками, батьки залишають за собою право оголошення правил. Наприклад: «У нашому будинку не лаються матом». Хамство терпіти не можна. Батьки повинні повідомити підлітку, на яких умовах відбудеться комунікація. «Коли будеш готовий до спілкування на моїх умовах – приходь».

• Світ в сім’ї

Ми не можемо змінити іншого, але кожен з нас може змінити себе, і тоді поведінка людей навколо нас теж зміниться. І якщо ви вважаєте, що поведінка другої половини якось впливає на поведінку ваших дітей, так вам і самому це не подобається – то єдине, що ви можете, це почати змінювати свою поведінку. Оскільки сім’я – це система, то щось почне змінюватися.

Автор статті: практичний психолог відділення фізичної та реабілітаційної медицини Шайхет А.С.