Як допомогти дитині повернутися до навчання без стресу
Психіка дітей і підлітків має величезний резерв самовідновлення і саморегуляції. Більшість дітей повертаються до норми після травматичної події без професійної допомоги психологів просто завдяки підтримці і турботі близьких. Будьте для дитини стабільним дорослим.
Тому важливо пам’ятати: діти повністю відчувають емоційний стан дорослих, навіть якщо дорослі про це не говорять. Дорослий (на думку дитини) є стабільною опорою і захистом і формує модель для наслідування, правильної поведінки і емоційної регуляції.
Тому якщо ви бачите, що дитина занадто знервована – варто стабілізувати власний емоційний стан.
- Створіть для дитини безпечне місце.
Дуже складно зосередитися, коли навколо тебе купа людей. Тому необхідно створити для дитини місце, де вона могла б навчатися. Це може бути кухня або куток у загальній кімнаті. Головне – не відволікати дитину, не обговорювати у цей час війну, не дивитися новини!
- Організуйте рутину.
Звична діяльність допомагає впоратися з тривогою. Вчіться домовлятися з дитиною і встановлюйте разом прості й зрозумілі правила. Наявність домовленостей окреслює кордони і допомагає взаємодіяти. А сталий розклад навчання дуже у цьому допомагає.
- Встановлюйте дисципліну у поведінці як і в довоєнний час.
Підліткам, та й усім дітям, необхідні межі та впевненість у тому, що дорослі довкола як і раніше здатні захистити його. Встановлюйте зони, де дитина може сама планувати і контролювати свою діяльність. Підлітки самі мають відчувати зону свого контролю. Не рятуйте дитину у повсякденних труднощах. Уміння вирішувати життєві проблеми знадобиться їй у майбутньому. Навчіть дитину робити висновки та передбачати наслідки своїх дій, навіть в умовах війни.
- Вчіть дитину впевненості у собі та своїх діях.
Розкажіть про те, що самооцінка – це власні переконання про себе і те, що, інші думають про тебе. Почуття власної гідності дитини теж впливає на мотивацію дитини на навчання. Розвиток самооцінки – це тривалий і безперервний процес, який буде найуспішнішим, якщо:
- виявляти інтерес до дитини та заохочуйте її розповідати про себе;
- хвалити дитину. Похвала – це найшвидший шлях до підвищення самооцінки дитини;
- наголошувати на унікальності дитини, не порівнювати її з іншими. Порівняння знижують почуття власної гідності;
- створювати ситуацію успіху дитини, дозволяти їй допомагати вам або іншим;
- не забувати обіймати дитину і казати їй, що ви її цінуєте, що вона важлива для вас, що вам подобається разом проводити час;
- бути обережним з критикою, оцінювати поведінку, але не дитину;
- бути поруч із дитиною, коли їй погано. Допомогти їй впоратися з почуттями та емоціями, підказати, як подолати неприємні відчуття;
- визнати свої помилки, переконати дитину в тому, що всі іноді помиляються, адже це частина життя.
Вибачатися перед дитиною, якщо ви зробили щось не так, бо вибачення та вміння визнавати свої помилки свідчить не про слабкість людини, а про її впевненість у собі!
Автор статті: практичний психолог лікарні Тетяна Вєсєлова