Сказ або гідрофобія – одне з найдавніших захворювань, що поширене світом і реєструється на всіх континентах нашої планети, крім Антарктиди. Це – інфекція тварин, якою хворіють люди. Збудник сказу – вірус, передається шляхом укусів або потрапляння слини заражених тварин на пошкоджені ділянки шкіри чи слизових оболонок.

У серпні поточного року в Дніпровському районі нашого міста виявлено сказ у дикої собаки. Єнотоподібну собаку знайдено мешканкою району біля арочного мосту на правому березі р. Дніпро. Тварина була виснажена та зневоднена, тому жінка забрала її додому. При наданні допомоги тварина намагалась звільнитись та вдарила жінку зубами по пальцю руки. Через 3 дні собака загинула, труп її доставлено до ветеринарної лабораторії. За результатами лабораторного дослідження виявлено сказ.

Сказ – абсолютно смертельна хвороба для тварин і для людей. Проте, сказу можна запобігти за допомогою очищення рани, а також – вакцинацією.

Переносниками сказу в дикій природі є лисиці, вовки, дикі собаки, гризуни, кажани. Серед домашніх тварин – це переважно, собаки та коти.

Мета вірусу сказу – спинний і головний мозок, в який він пересувається по нервових волокнах. Чим ближче до мозку місце укусу, тим швидше проявляються перші симптоми. Сприйнятливість до сказу тварин не залежить від статі або породи. Молоді тварини захворюють швидше. Інкубаційний період може тривати від двох тижнів до півроку. За тими ознаками, як себе проявляє захворювання, розрізняють його форми.

Форми сказу у тварин:

• Депресивна форма – тварина нормально себе веде і їсть з апетитом. Потім господар може спостерігати різке погіршення стану тварини: слинотеча, параліч, кашель. При такій формі перебігу сказу тварина гине на 3 – 4-й день.
• Атипова форма – зустрічається вкрай рідко. Тварина погано їсть, слабшає, багато спить і мало рухається. У такому вигляді хвороба може протікати місяцями з поступовим погіршенням стану.
• Буйна форма – зустрічається найчастіше. Починається зі зміни поведінки тварини: в одних випадках – проявляється погіршення апетиту, млявістю, тварина уникає людей і прагне сховатися, в інших – проявляється зайва нав’язливість, а потім лякливість і роздратування. По мірі розвитку захворювання у тварини виникає один з найголовніших симптомів сказу – утруднене ковтання і рясна слинотеча. Найменший крик, шум або яскраве світло викликають у вихованця напади агресії і буйства. Потім настає параліч кінцівок, дихання і серця. Така форма захворювання може тривати від 3-х до 11 днів.

У людини інкубаційний період триває від 4–х днів до 3–х місяців, може подовжуватись навіть до одного року. Чим далі місце укусу (ослинення) від головного мозку, тим довше період інкубації. На початку захворювання в місці укусу з’являються печіння, біль, свербіж. Навіть якщо рана зарубцювалась, рубець може припухнути, почервоніти. Хворого турбують тривога, страх, депресія, відсутність апетиту, безсоння або сняться кошмари, утруднення при ковтанні. Через 1-3 дні настає період збудження, для якого характерна гідрофобія – якщо хворий бачить воду, чує її звук або намагається ковтати, в нього виникає спазм гортані та відчуття страху. На висоті приступу можлива зупинка серця та дихання. З’являються зорові та слухові галюцинації. В період між приступами свідомість стає ясною, але потім приступи поновлюються. Якщо гибель не настала в один з приступів, то починається період паралічів. Температура тіла підвищується до 40–42 ⁰С, в результаті випадіння діяльності кори та підкірки головного мозку наступають паралічі м’язів, а потім серцево-судинного та дихального центру. Перше, що треба зробити при укусі або обслинені пошкодженої шкіри, слизових оболонок – це промити рану великою кількістю розчину господарського мила – 20 грамів на 1 літр води і не гаючи часу звернутись до найближчого травматологічного пункту або хірургічного кабінету (відділення). Лікар обробить рану, при необхідності призначить профілактичне лікування сказу. Ні в якому разі не можна відмовлятись від лікування.

Пам’ятайте, що сказ – абсолютно смертельна інфекція, вилікувати сказ не можливо!  Якщо у Вас вдома є тварина, Вам обов’язково потрібно вжити заходів профілактики сказу! Захищаючи тварину від цього захворювання, людина захищає себе і свою сім’ю.    

Вакцинація – найкраща профілактика сказу! Єдиний і вірний спосіб уберегти тварину від цього страшного захворювання – це щеплення. Першу вакцинацію від сказу вихованцеві роблять не раніше трьох місяців або ж після зміни зубів, а потім повторюють щороку. Сучасні вакцини не викликають ніяких побічних ефектів і добре переносяться навіть маленькими цуценятами та кошенятами. Будьте пильними, стежте за власними тваринами та уникайте небезпечних контактів з дикими або бродячими тваринами.

Автор статті: лікар – епідеміолог  Кошель С.М.