Через війну українці переживають значне психологічне навантаження, від дорослих до дітей. Багато людей втратили свої домівки, ще більша кількість змушені залишати оселі у пошуках безпечнішого місця перебування. Відтак цей складний період відбивається на житті кожного, особливо на дітях, адже їхня нервова система ще не сформована остаточно. 

Наслідками можуть бути прояви нервових тиків, заїкання, депресії та різних тривожних станів. Тому батьки та близькі мають докласти всіх зусиль, аби мінімізувати негативний вплив психотравматичних факторів війни.

Одне з найчастіших проявів неврологічних порушень, яке проявляється у дітей у вигляді різких, неконтрольованих рухів або звуків – це тики. Наприклад, дитина, що страждає від тиків, може швидко й багаторазово кліпати, навіть якщо її очі нічого не дратує.

Найчастіше тики з’являються у дітей у віці від 2 до 17 років, середній вік – 6-7 років. 

Види тикових розладів

• Транзиторний (або минущий) тиковий розлад. Може проявлятися моторними або голосовими тиками з повним зникненням симптомів захворювання протягом року.
• Хронічний моторний тиковий розлад. Проявляється без вокального компонента зазвичай триває понад рік.
• Синдром Туретта. Фізичні й звукові тики виникають одночасно. У хлопчиків зустрічається в 10 разів частіше, ніж у дівчат.

Причини тикових розладів

• Психоемоційне збудження – найчастіша причина нервових тиків у дітей. Виникнення тику може спровокувати як гостра психоемоційна травма, так і тривалий несприятливий психологічний клімат сім’ї.
• «Тик першого вересня». Приблизно у 10 % дітей нервовий тик дебютує у перші дні відвідування школи. Це пов’язано з новими умовами, новими знайомствами, визначеними правилами та обмеженнями, що є сильним емоційним потрясінням для дитини.
• Порушення харчування. Недостатність кальцію та магнію в організмі може викликати судомну активність м’язів, зокрема тики.
• Порушення режиму та погані звички. Перевтома, хронічне недосипання, тривалий перегляд відео, читання книг за поганого освітлення можуть призводити до розвитку нервових тиків.
• Спадкова схильність. Останні дослідження вказують на те, що нервовий тик передається за аутосомно-домінантним типом успадкування.

Для діагностики транзиторного тикового розладу у дитини мають бути наявні такі симптоми:

• один або кілька моторних тиків (кліпання або знизування плечима) чи вокальні тики (гудіння, прочищення горла, вигукування слів чи фраз);
• тики мають повторюватися часто, майже кожен день протягом принаймні чотирьох тижнів, але не більше двох місяців поспіль;
• прояви, що не спричинені вживанням ліків або певним медичним станом (хвороба Гантінгтона, вірусний енцефаліт).

Транзиторний тиковий розлад у дітей досить часто зникає без лікування.

Як допомогти дитині у разі нервових тиків

• Відволікання дитини. Дуже дієвий спосіб тимчасово усунути нервовий тик – знайти дитині цікаве заняття (настільна гра, малювання тощо). Такий метод створює в мозку дитини зону активності, яка заглушає патологічні імпульси, що надходять з екстрапірамідної зони, і нервовий тик зникає. Даний ефект є тимчасовим, і після припинення «відволікаючого» заняття нервовий тик відновиться.
• Швидке усунення нервового тику повік. Помірно натискати пальцем в області надбрівної дуги й утримувати протягом 10 секунд. З такою ж силою надавити протягом 10 секунд в області внутрішнього і зовнішнього кута ока. Потім сильно заплющити обидва ока на 3-5 секунд, максимально напружуючи повіки. Цю послідовність дій повторити 3 рази з інтервалом у хвилину. Виконання таких прийомів може знизити вираженість нервового тику, однак цей ефект тимчасовий – від декількох хвилин до декількох годин.
• Психологічна корекція – дієвий метод терапії у разі простих моторних тиків.
• Якщо тики впливають на навчання, дієвим методом може стати поєднання когнітивної поведінкової терапії (КПТ) та медикаментозного лікування. Медикаментозне лікування тиків слід починати лише за умови, що всі попередні методи не дали жодного позитивного результату. Препарати призначаються дитячим лікарем-неврологом або дитячим лікарем-психіатром.

Що робити, щоб мінімізувати стрес та зберегти дитячу психіку

• Дітей до 10 років краще не допускати до перегляду новин, оскільки кадри війни для маленьких дітей – це глибоке потрясіння.
• Не обговорюйте негативні новини поряд зі своїми дітьми. Батьки зобов’язані тримати себе у руках та контролювати емоції, бо дитина «зчитує» всі ваші емоції та психоемоційний стан.
• Створюйте ігрові моменти: діти дуже добре залучаються до ігор, навіть за умови, що лунає сирена, і вам потрібно бігти в укриття.
• Спробуйте зайняти мозок дитини чимось продуктивним. В укритті можна читати з дитиною книгу, розповідати спокійні й повчальні казки, говорити про майбутнє.

За матеріалами МОЗ України