Сьогодні в Україні, так як і в усьому світі, поширюється явище булінгу. 
Булінг (залякування) – це агресивна поведінка однієї людини щодо іншої людини з метою заподіяти моральну/фізичну шкоду, зневажити її, таким чином затвердити свою владу.

За даними МОЗ України,  67% українських школярів у віці від 11-17 років минулого року стикнулися з постійним булінгом. Це дуже високий показник не тільки в Україні, але й в усьому світі.

Дітлахів можуть бити або погрожувати побиттям, принижувати словесно, розповсюджувати плітки та чутки, писати образливі записки та навіть булити в Інтернеті. Такий «спосіб спілкування» може травмувати дитину на все життя та причинити великі страждання. Діти, які зазнають булінгу, мають не лише емоційні, психологічні, соціальні проблеми, а також є в зоні ризику скоєння самогубств.

Булінг також зустрічається у дорослих колективах, однак слід пам’ятати, що така поведінка формується ще в школі, у молодшому підлітковому віці. Саме в школі складаються певні рольові відносини серед дітей «лідер-аутсайдер».

Треба знати, що основною характеристикою булінгу є емоційне приниження, образа почуттів людини, висловлювання принизливих оцінок щодо іншої людини, що  призводить до виключення її з групи.

Виділяють 7 базових ознак булінгу:

• емоціональне знищення: вербальне (підвищений тон, крик, негативні висловлювання) та невербальне вираження (зневажливий погляд, образливі жести);
• тривале принизливе поводження протягом тривалого часу;
• підозріла та неприйнятна поведінка;
• погіршення психологічного та фізичного стану як наслідок агресивного ставлення;
• коли агресор збирається нанести шкоду чи сприяє тому, що людина переживає травмуючу ситуацію;
• агресор принижує гідність та наносять шкоду (моральну/фізичну) іншій людині.

Виділяють кілька типів жертв залежно від реакції на булінг:

1) учень – як жертва булінгу;

2) студенти, які переслідують в процесі булінга;

3) учні (послідовники), котрі підтримують цькування, але не є ініціаторами;

4) пасивні «булери» – коли учні відкрито підтримують булінг (сміються, залучають увагу до ситуації), але не втручаються в неї;

5) потенційні «булери» – діти, які люблять цькування, але зовні не показують цього;

6) «спостерігачі» – ті, хто не беруть участь у цькуванні, та вважають, що це не їх справа;

7) «потенційні захисники» – ті, хто негативно відносяться до цькування та вважають, що треба допомогти жертві, але нічого не роблять;

8) «захисники» – ті, хто проявляють негативне ставлення до цькування. Намагаються допомогти та захистити жертву.

Отже, існує доволі чіткий поділ учасників булінгу на кривдника, жертву та спостерігачів, і виділено певні типи поведінки під час булінгу кожного з них.

Як розпізнати булінг з боку однолітків дитини та що робити батькам?

Якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідувань або побиття – не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все пройде саме по собі. 

1. Поговоріть з дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку. Говоріть дитині:

«Я тобі вірю» (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

«Мені шкода, що з тобою це сталося» (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

«Це не твоя провина» (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

«Таке може трапитися з кожним» (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

«Добре, що ти сказав мені про це» (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

«Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека» (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

2. Допоможіть дитині зрозуміти, що вона не є ані «ябедою», ані «наклепником». Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду, щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправитися булеру.

3. Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливість – зберіть докази.

4. Домовтеся про зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми-булерами (з батьками, вчителями, адміністрацією школи тощо).

5. На зустрічах – поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним (якщо це важко для вас – пошукайте посередника, який міг би підтримувати конструктивність розмови). Спробуйте створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії (розмови батьків та вчителів з булерами, організація звернення за психологічною підтримкою, проведення спеціальних заходів для дітей щодо булінг-обізнаності, управління стресом, регуляції емоцій тощо).

Пам’ятайте, що ваше пряме втручання, наприклад спроба «виховати» чужу дитину (особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози чи недобрі обіцянки) є поганим рішенням, яке може нашкодити та ще більше загострити ситуацію.

6. Дотримуйтеся плану та будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.

7. Якщо план не працює, наступний крок – адміністративні заходи в закладі (переведення в інший клас, мінімізація контактів з булером, залучення соціальних служб). Будьте твердими в своїй позиції – наполягайте на організації безпечного середовища для своєї дитини.

8. У випадку недієвості адміністративних заходів – збирайте докази та звертайтеся до поліції.

Не є винятком ситуації, коли батьки відразу переводять дитину в інший заклад. Це гарна ідея, в сенсі економії зусиль та швидших рішень і, подекуди, вона є виправданою. Однак, маємо пам’ятати, що обираючи стратегію «уникання конфлікту», ми ризикуємо прищепити дитині, наприклад, такі переконання – «уникати боротьби», «здаватись обставинам», «не відстоювати власні інтереси», «не змінювати світ на краще».

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Батьки, будьте уважними до своєї дитини, цікавтеся його справами, знайомтесь з його друзями. Спілкування між батьками та дитиною має бути відкритим та довірливими, щоб дитина не боялась розповісти те, що з нею відбувається.

Спеціалістами відділення медичної допомоги підліткам та молоді «Клініка, дружня до молоді» КУ «ЗМБДЛ №5» постійно проводиться робота серед учнів і вчителів навчальних закладів Хортицького та Дніпровського районів, зокрема, бесіди, лекції та індивідуальна робота з тем: «Профілактика булінгу», «Життя без насилля».

Більш детальну інформацію можна отримати у Відділені медичної допомоги підліткам та молоді «Клініка, дружня до молоді» за адресою: вул. Новгородська, 28-а,
тел.: (061) 224 93 23; (068) 084 60 06; (095) 421 80 34 або
на веб-порталі: https://zpkdm5.jimdo.com/.

Автор статі: завідувач відділення медичної допомоги підліткам та молоді
«Клініка, дружня до молоді» Гребенюк Л.В.