У сучасному суспільстві безбар’єрність — це не лише технічні рішення. Це світогляд, який сприймає кожну людину як рівну, незалежно від її фізичних можливостей, віку чи потреб: без бар’єрів. Безбар’єрне та відкрите суспільство, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що у нього є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку.

«Безбар’єрність — це про те, щоб ці базові права були доступними для кожного і кожної».

Важливим аспектом безбар’єрного суспільства є побудова правильної комунікації з  використанням безбар’єрної мови, яка грунтується на принципах взаємоповаги та включення. Безбар’єрна мова — це мова, в якій відсутні слова, фрази, що демонструють упереджене, стереотипне або дискримінаційне ставлення до певних людей чи груп. Це мова, яка не відчужує людей — навмисно або ненавмисно. Це мова, принцип якої можна сформувати однією фразою: поважати гідність іншої людини.

Для безбар’єрної мови є таке просте правило, яке звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Тобто у фразах та висловах спочатку згадуйте людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно.

Наприклад, людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Якщо ж ми говоримо, наприклад, «інвалід», ми по суті знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики. 

Як правильно звертатися до людини з тим чи іншим діагнозом? Яку термінологію слід використовувати? Як корректно запропонувати допомогу чи підтримати людину у стані тривоги або стресу? Вся ця інформація зібрана в «Довіднику безбар’єрності»

В статті використані матеріали з офіційного сайту ГО Безбар’єрність та «Довідник безбар’єрності»