Дитяча психіка надзвичайно чутлива до стресу, особливо у ситуаціях постійної небезпеки та обстрілів.
Завдання дорослого — не «зробити дитину спокійною», а бути поруч, підтримати й допомогти впоратися зі страхом.

Захисні фактори

Клінічно підтверджено: певні дії дорослих знижують ризик розвитку посттравматичних розладів у дітей:

1. Емоційна присутність батьків — бути поруч, чути й бачити дитину.
2. Прогнозованість поведінки — дитина знає, що дорослий реагує стабільно.
3. Збереження рутини — навіть у сховищі можна мати «звичні ритуали»: книжка перед сном, молитва, улюблена іграшка.
4. Дії, які дитина контролює — дати нести ліхтарик, рахувати речі, допомогти молодшим.
5. Стабільність дорослого — це не відсутність страху, а функціональність, передбачуваність і доступність у контакті. Типові реакції дітей під час війни

Нормальні сигнали нервової системи у хронічному стресі:

• проблеми зі сном (страх засинати, нічні жахи);
• регресивна поведінка (знову «як маленький» — палець у рот, потреба у постійній присутності дорослого);
• агресивність, імпульсивність, гіперактивність;
• соматичні скарги без медичної причини (біль у животі, голові, нудота, тремтіння);
• підвищена чутливість до звуків і рухів;
• надмірна потреба в контролі чи постійному контакті.

Комунікація, а не «капризи». Завдання дорослого — називати емоції, підтримувати та бути «опорою», а не вимагати спокою.

Що робити під час обстрілу

• говоріть коротко й спокійно, нейтральним тоном;
• не давайте фальшивих обіцянок («нічого не буде»), але пояснюйте просто: «Це сирена, вона попереджає нас сховатися»;
• фізичний контакт (обійми, тримання за руку) — стабілізує;
• використовуйте знайомі ритуали (пісенька, улюблений запах, іграшка);
• мінімізуйте інформаційний шум — не обговорюйте тривожні новини при дитині.

Базові вправи самодопомоги

Дихання «свічка» 

• Уявіть свічку.
• Повільно вдихніть носом, повільно видихніть ротом, наче «задуваєте свічку».
• Повторіть 5–7 разів.

5-4-3-2-1 «Заземлення»

Назвіть:

• 5 предметів, які бачите;
• 4, які можете торкнутися;
• 3 звуки, які чуєте;
• 2 запахи;
• 1 смак.
  Ця вправа повертає у «тут і тепер».

Вправи для тіла

• Потрусити руками та ногами.
• Стиснути кулачки й розтиснути 5 разів.
• Обійняти себе й міцно притиснути — як ковдрою.

Ігри та відволікання

• Малювання страху: «намалюй свій страх і зім’яти малюнок».
• Казка: придумайте історію про героя, який долає труднощі.
• Настільні чи словесні ігри: «знайди 5 предметів зеленого кольору».

Для старших дітей і підлітків

• давайте дозовану інформацію, чесно, але без перевантаження;
• залучайте до дій (збирати речі, підтримати молодших);
• обговорюйте їхні емоції, визнавайте страх.

Турбота про батьків

• ваш спокій = відчуття безпеки дитини;
• знайдіть «якір» для себе (коротка дихальна вправа, теплий напій, молитва чи дзвінок близькому);
• не звинувачуйте себе — відчувати страх у війні нормально.

Коли потрібна допомога спеціаліста

• стійкі проблеми зі сном понад 3 тижні;
• сильна агресія чи аутоагресія;
• емоційна «байдужість»;
• різкий регрес у розвитку;

• повторювані соматичні скарги без медичних причин.

Запис дитини до лікарів відділення фізичної та реабілітаційної медицини можливо через систему helsi.me за посиланням https://surl.li/joibiw або через реєстратору відділення за  телефоном (097) 204-58-51. За електронним направленням на медичну реабілітацію (код а57001 нестаціонарна медична реабілітація) видану лікуючий лікарем або педіатром (сімейний лікар).

Інформацію підготувала фахівець відділення фізичної та реабілітаційної медицини, клінічний психолог Кірєєнкова Анастасія Юріївна.