Рак у дитячому віці, як правило, неможливо попередити або виявити за допомогою скринінгу. Так само, визначити причини виникнення онкологічних захворювань у дітей здебільшого неможливо. Лише невелику частку онконедуг у дитячому віці викликають фактори, пов’язані з навколишнім середовищем, способом життя, деякими хронічними інфекціями. Близько 10 % всіх онкопацієнтів дитячого віку мають схильність до раку через генетичні фактори.

Онкологічні захворювання в дітей часто супроводжуються симптомами, які можуть помітити не тільки лікарі, а і члени родини.

Основні тривожні симптоми:

• тривала й безпричинна втрата ваги;
• часті головні болі, що супроводжуються ранковим блюванням;
• набряки, постійні болі в кістках, суглобах, у ділянці спини або в ногах;
• ущільнення в зоні живота, шиї, грудей, таза чи пахв, збільшення лімфовузлів;
• поява синців або висипки на шкірі;
• часто повторювані інфекційні захворювання;
• біляста смужка за зіницею в оці дитини;
• постійна нудота чи блювання без нудоти;
• постійна втома й помітна блідість шкіри;
• видимі раптові зміни у фізичному стані дитини, що не зникають;
• періодичне чи постійне підвищення температури без видимих на те причин.

Один або кілька таких симптомів у дитини є приводом для батьків негайно звернутися до педіатра.

Рання діагностика раку у дітей має важливе значення й підвищує показники виживання. Вона складається з трьох компонентів:

• виявлення ознак захворювання членами сім’ї і звернення за допомогою;
• оцінка клінічної картини, діагностика та визначення ступеня поширення раку;
• забезпечення доступу до лікування.

Вирішальним є правильно поставлений діагноз, оскільки лікування кожного виду раку має проводитися за певною схемою й часто включає хірургічне втручання, променеву терапію й хіміотерапію. Діти, які пройшли лікування, потребують постійного спостереження для відстеження можливого рецидиву раку й контролю будь-яких можливих токсичних ефектів, пов’язаних із лікуванням.