Малярія щорічно викликає близько 350-500 мільйонів інфікувань і близько 1,3-3 мільйонів смертей у людей. На райони Африки на південь від Сахари припадає 85-90% цих випадків, в переважній більшості інфікуються діти у віці до 5 років. Випадки малярії щорічно реєструються і в Україні та майже щорічно – в Запорізькій області. Випадки ці завезені з зарубіжжя, але при наявності на нашій території малярійних комарів цілком можлива і місцева передача цієї хвороби.

Що це за хвороба? Малярія – група інфекційних захворювань, що передаються людині при укусах «малярійних комарів» роду Anopheles. Збудник малярії – плазмодій. У людини паразитує чотири види плазмодіїв, відповідно розрізняють 4 види малярії – триденна, чотириденна, овале-малярія та тропічна малярія.

В організм людини збудник потрапляє через кров:

• при укусах комарів;
• при переливанні зараженої крові – в крові донора малярійні плазмодії зберігаються 7 – 10 днів;
• трансплацентарним шляхом – від матері до дитини.

Можлива також «шприцева» малярія – внаслідок використання неякісно обробленого медичного інструменту.

Інкубаційний період при різних видах малярії дорівнює від 6 – 10 днів до 12 – 18 місяців. Наприкінці інкубаційного періоду з’являються симптоми – передвісники: розбитість, м`язовий та головний біль, озноб. Тому часто появу таких симптомів сприймають як простуду. Але ж, якщо ви перебували в ендемічних з малярії країнах – з далекого зарубіжжя, це насамперед – Африка, з близького зарубіжжя – Азербайджан, Таджикистан, Росія – ці симптоми повинні вас насторожити та примусити  звернутись до лікаря. При зверненні до лікаря обов’язково повідомте, в якій країні ви перебували на відпочинку або у справах.

Кожна видова форма малярії має свої особливості. Однак типовими для всіх є напади лихоманки, збільшення розмірів селезінки, печінки, анемія. Страждають всі системи організму: серцево-судинна (міокардіодістрофічні розлади), нервова (невралгії, неврити, пітливість, мерзлякуватість, мігрені), сечостатева (симптоми нефриту), кровотворна і ін. Після 10 – 12 і більше нападів інфекція поступово згасає, настає вторинний латентний період. При неправильному або неефективному лікуванні через кілька тижнів – місяців виникають ближні (3 міс.), пізні або віддалені (6-9 міс.) рецидиви.

В ендемічних з малярії країнах малярія є однією з причин високої смертності дітей.

Діти до 6-місячного віку, народжені імунними жінками, в цих районах набувають пасивний імунітет і хворіють на малярію дуже рідко. Найбільш важко, нерідко з летальним результатом, хворіють діти у віці від 6 міс. до 4-5 років. Клінічні прояви у дітей цього віку відрізняються своєрідністю. Нерідко відсутня найяскравіший симптом – малярійний пароксизм. У той же час спостерігаються такі симптоми, як судоми, блювота, пронос, болі в животі, відсутні озноби на початку пароксизму і потіння в кінці. На шкірі – висипання у вигляді геморагії, плямистих елементів. Швидко наростає анемія. У дітей старших вікових груп малярія зазвичай протікає так само, як і у дорослих.

Імунітет при малярії не стійкий і згасає після звільнення організму від збудника.

Лабораторна діагностика малярії проводиться мікроскопією мазка крові.

В чому ж полягає профілактика хвороби? Перш за все при виїзді до ендемічних з малярії країн необхідно заздалегідь починати хіміопрофілактику. Про це вас проінформує лікар-інфекціоніст поліклініки, робітники турфірми, якщо ви їдете на відпочинок або на підприємстві, що направляє вас у відрядження. Друге – це використання всіх можливих засобів для захисту від комарів – сітки, одежа, хімічні засоби для відлякування комарів. І звичайно ж – це проведення масштабних заходів по знешкодженню комарів.

Візьміть собі на замітку і пам’ятайте, в якому випадку повинно бути проведено лабораторне обстеження на малярію:

• коли у хворого лихоманка і він на протязі останніх 3-х років перебував у ендемічній з малярії місцевості;
• коли у хворого з невстановленим діагнозом лихоманка протягом 5 днів, а з квітня по жовтень – в перші 2 дні;
• при захворюваннях з підйомами температури, не дивлячись на лікування, що проводиться відповідно встановленого діагнозу;
• реціпієнти крові протягом 3-х місяців з моменту переливання крові;
• особи, що в анамнезі хворіли на малярію протягом 3-х років при кожному підйомі температури вище за 37 градусів;
• особи, що прибули з ендемічних районів протягом останніх 3-х років за клінічними показаннями;
• особи із збільшеною печінкою, селезінкою, жовтушністю склер та шкіри, анемією не ясного генеза.

То ж будьте обізнані та здорові!

Автор статті: лікар – епідеміолог  Кошель С.М.