Дуже часто стурбовані батьки викликають лікаря додому і розповідають йому про те, що в малюка вночі або вранці раптово виникла сильна блювота, дитина при цьому відчуває слабкість і млявість, не хоче їсти. Нерідко такий стан помилково діагностують як кишкову інфекцію, направляючи дитину до інфекційного відділення лікарні. Та аналіз сечі показує наявність у ній ацетону. І тоді повідомляється стривоженим батькам, що у дитини ацетонемічний синдром.

Ацетонемічний синдром (АС) – це сукупність симптомів, які зумовлені підвищенням вмісту в крові кетонових тіл: ацетону, ацетооцтової та бета-оксимасляної кислот – продуктів, що утворюються при розпаді кетогенних амінокислот, яких багато в жирній і білковій їжі. Надлишок кетонів подразнює слизову оболонку травної системи, викликаючи спастичний абдомінальний біль і блювання, що чинить токсичну дію на центральну нервову систему та проявляється збудженням або млявістю, аж до розвитку коми.

Розрізняють первинний і вторинний АС. Первинний (генетично детермінований) або ідіопатичний, АС розглядають як аналог синдрому циклічної блювоти. В основі первинного АС – порушення пуринового обміну з надлишковою продукцією сечової кислоти.
Вторинний АС виникає на тлі різних інфекційних і соматичних захворювань, хірургічної патології. Причиною вторинного синдрому ацетонемічного блювання у дітей може бути також голодування, надлишок жирів у їжі. Вторинні АС лікуються безпосереднім усуненням причини, що їх викликала, терапією основного захворювання.

Основні клінічні прояви ацетонемічного синдрому. Це повторні епізоди багаторазової або нестримної блювоти, що найчастіше виникають в нічний час, тягнуть за собою зневоднення організму, специфічний запах ацетону з рота, абдомінальний больовий синдром, в’ялість чи збудження, головний біль, підвищення температури.
Важким проявом ацетонемічного синдрому є ацетономічні кризи, які вимагають невідкладної допомоги.

Перша допомога при кризі. При початкових симптомах ацетонемічного кризу зазвичай дитині промивають  кишечник 1-2% розчином гідрокарбонату натрію (розчин соди) та поять дитину кожні 10-15 хв. солодким чаєм з лимоном, негазованою лужною мінеральною водою (Лужанська, Боржомі), комбінованими розчинами для оральної регідратації (Регідрон, Ораліт, БіоГая ОРС). Їжа повинна містити легкозасвоювані вуглеводи і мінімальну кількість жиру (рідка манна або вівсяна каша, картопляне пюре, молоко, печені яблука). Медикаментозна терапія включає спазмолітики (дротаверін, бускопан, папаверін у вікових дозах), ентеросорбенти (у віковій дозі), гепатопротектори (гепаргін, бетаргін).
У випадку розвинення ацетонемічного кризу, який супроводжується багаторазовим або нестримним блюванням (тривалість блювоти від декількох годин до 1-3 діб),  а так само при значному зневодненні дитина потребує госпіталізації.

У клінічній практиці для виявлення кетонових тіл використовують переважно якісні та напівкількісні проби. Згідно з цими методиками, наявність ацетоацетату в клінічному аналізі сечі може вимірюватися значеннями від «+» до «++++». Для визначення рівня кетонових тіл у сечі існують спеціальні діагностичні тест-смужки, які можна придбати в аптеці: зміна забарвлення – поява фіолетового забарвлення тест-смужки (згідно інструкції) свідчить про наявність і ступень вираженості ацетонемії.

Стратегія терапевтичних заходів щодо лікування дітей з АС на постприступном періоді спрямована на нормалізацію обміну речовин, профілактику рецидивів ацетонемічного кризу, поліпшення якості життя. Велике значення в життєдіяльності дітей з АС має правильне харчування. Основними принципами якого є:

• протягом кількох років необхідно дотримуватися гіпокетогенної дієти; обмежити продукти, з жирами, білками і кетогенними амінокислотами, тобто виключити з раціону концентровані м’ясні, кісткові, рибні і грибні бульйони, м’ясо молодих тварин і птахів, жирні сорти м’яса, субпродукти; жирну сметану і ряжанку; помідори, баклажани, цвітну капусту у вареному вигляді, бобові; шоколад, апельсини, напої, що містять кофеїн, холодні і газовані напої, а також модифіковані продукти;
• посилити раціон молочними і кисломолочними продуктами, крупами, овочами і фруктами, збагаченими вітамінами і клітковиною;
• доцільний дробовий і частий прийом їжі (5-6 разів на добу);
• насильно не годувати;
• у раціоні має бути багато рідини з перевагою лужних напоїв (негазована лужна вода слабомінералізована, лимонні напої, зелений чай, неконцентрований компот з сухофруктів).

Значну роль в профілактиці загострень АС має санація хронічних вогнищ інфекції, покращення функціонального стану печінки, сечовидільної системи. З метою нормалізації функції печінки використовуються гепатопротектори, мембраностабілізатори і антиоксиданти. До них відносяться препарати розторопші плямистої, артишоку. Для нормалізації метаболічних процесів дітей з АС доцільно призначати модулятори обмінних процесів (L-карнітин). У зв’язку з наявністю у дітей з АС невротичних та неврозоподібних реакцій використовуються седативні фітопрепарати.

В режимі дня – достатнє перебування на свіжому повітрі, регулярні, дозовані фізичні навантаження, обов’язкові водні процедури (плавання, контрастний душ, обливання), тривалий сон (не менше 8 годин). Слід уникати гіперінсоляції (сонячний удар). Доцільно скоротити час перегляду телевізора і роботи з комп’ютером.

Найчастіше ацетонемічний синдром у більшості дітей припиняються після 10-12 років.

При появі у дитини вищезазначених симптомів, не займатися самолікуванням, а звертайтеся до фахівців.

Автор статті: дитячий лікар-гастроентеролог Скалозубова І.Б.