Щодня дитина відчуває різні емоції, як приємні так і не дуже. Але не кожна дитина розуміє, що і з нею відбувається, і що з цими емоціями робити.

Деякі діти на запитання «Які емоції ти знаєш?» називають лише три-чотири… І це не маленькі діти…

Наше завдання, як батьків зробити так, щоб дитина розвивалася не тільки розумово та фізично, а й емоційно.

З чого почати?

Познайомте дитину з емоціями!

Щоб дитина змогла сказати, що вона відчуває, важливо, щоб вона знала, як це називається!

Тобто, що з нею відбувається? Кожна дитина повинна знати 15 базових емоцій.

Сформуйте словник емоцій у дитини, щоб вона могла проговорювати свої емоції:

• «Мені страшно!», «Я радію!», «Я сумую!»,
• «Мені цікаво!», «Я злюся!», «Мені одиноко!»,
• «Я здивован!», «Мені не зручно!».

Дозволяйте дитині відчувати будь-які емоції, приємні та не приємні!

Забороняя емоції, ми вчимо дитину їх подавляти, та не проговорювати, а на запитання батьків «Як справи?» будемо чути у відповідь «У мене все ок!».

Покажіть дитині, що вона може виражати свої емоції різними способами, наприклад:

• розповісти про них;
• намалювати їх;
• зліпити з пластиліну чи зробити з піска;
• пострибати, побігати, танцювати;
• написати про те, що відчуваєш;
• у грі.

Проявіть співчуття до дитини! Покажіть, що вам не байдуже, що з нею відбувається. Скажіть, наприклад:

• «Я бачу, що тобі дуже сумно…»
• «Я бачу, як тобі страшно…»
• «Я бачу, як тобі радісно…»
• «Схоже це тебе дуже образило…»

Слухайте свою дитину! Пам’ятайте, більше слухайте та менше говоріть.

Будьте гарним прикладом для дитини! Щоб дитина чула, як говорить її мама про свої емоції. Щоб дитина бачила, як висловлюєте свої емоції ви. Щоб дитина вчилась саме у вас.

Автор статті: практичний психолог лікарні Тетяна Вєсєлова