Мотиви прийому наркотиків у дітей та підлітків виявити дуже важко. Це може бути і цікавість, і бажання відчути ейфорію, і бути «таким як усі» в групі, і виглядати більш дорослим. Чим молодша дитина, тим більше значення має груповий мотив. Доказом цього є те, що довгий час діти та підлітки вживають психоактивні речовини без вибору, ті, які вдалося знайти, і важливим є саме спільне сп’яніння, яке зближує групу, урівнює її членів. 

Дуже важливою метою, яка стоїть перед вчителями, батьками, медичними працівниками, є раннє виявлення ознак вживання наркотичних або психотропних речовин підлітками. Ранні ознаки вживання наркотиків можуть бути різними, в залежності від того, який наркотик, в якій кількості та комбінації вживає підліток. 

Психологи радять батькам:

• Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму дня (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати визначення кожному членові сім’ї його обов’язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, сімейні плани тощо.
• Намагатися тримати під контролем вільний час дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.
• Знати товаришів своєї дитини, коло її неформального спілкування.
• Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров’я.
• Без повчань, моралізування, надокучливості, залякування, з урахуванням індивідуальних і вікових характеристик обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя наркоманів, токсикоманів. Стежити і намагатися, щоб перша інформація про дію наркотиків та наслідки їх вживання надійшла до дітей саме від батьків, а не від компанії з вулиці.
• Підтримувати постійний зв’язок з навчальним закладом, допомагати дитині в комунікації з однолітками мотивуючи на здоровий спосіб життя. Приймайте участь в шкільному житті дитини.
• Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин (зміна фізичного стану, поведінки, активності тощо).
• Бути готовими і рішучими до консультацій з педагогами, психологами, медиками; до відвертої, спокійної розмови з дитиною; до прийняття «дисциплінарних» рішень щодо обмеження «непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.

Поради щодо встановлення довіри між підлітком і батьками в кризовий для них період:

• Уважно вислухайте дитину. Прагніть до того, щоб дитина зрозуміла, що вона вам не байдужа і ви готові зрозуміти й прийняти її. Не перебивайте, не виявляйте свого страху, ставтесь до неї серйозно, з повагою;
• Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Виявіть співчуття й покажіть, що ви поділяєте і розумієте її почуття;
• Поцікавтесь, що зараз найбільше турбує дитину;
• Упевнено спілкуйтесь з дитиною. Саме це допоможе повірити в її сили. У спілкуванні з дитиною використовуйте слова, речення, які сприятимуть контакту: розумію, співчуваю, хочу допомогти;
• Недооцінка гірше ніж переоцінка. Вмійте слухати, довіряти й викликати довіру в неї;
• Звертайтесь по допомогу, консультацію до спеціалістів, якщо вас щось насторожило в поведінці дитини.

Будьте уважні до стану здоров’я своєї дитини і за потреби не соромтеся звертатися до фахівців.